У вздовж вогких гілок
Промайнув білий світ
І залишив мене
На одинці...
Крізь дерева і сни
Плине день, плине ніч
І сховалися
Промені сонця
Почорнів бурий ліс
Вкривсь туманом нічним
І містичним спокоєм
Поважним
По за межами граней
Тих, що всесвітом кличуть
Де безкраю течуть
Ріки часу
Смутку повні й пітьми
Старі ходять вітри
Сивим лісом
Гуляють
Темний зоряний шлях
Наздогнав небосхил
Зразу ж згинув
У місяця сяйві