У вічності мить застигла
Укрита пеленою літ
Час пісок у підніжжя гори
Йде у минуле
Холодне сяйво зірок
більш не світить
Не чутно кроків.
І вітер кличе...
У оковах свідомості
На порозі всевідання
Поблизу безумства і відчаю
Новий світ наливається сяйвом
У безодні вічно проклятих