Коли день очі закриває
Коли зорі з хмар виринають
Коли сяйво мертво бліде
Освічує попіл
Коли вітер в обійми кличе
І бажає загорнути в пітьму
Коли стежки всі втаємнічені
Бачиш ти, як на лодоні
Коли вогкий туман тебе кличе
Коли гори похмуро чекають
Коли мороки кроків не чутно
Коли день вже давно позабутий
Коли холод володарює
І весь світ замовкає
То настало царство її
Царство ночі