І в пащу скелясту
Падає небо
В безкрайню безодню
Холодних ночей
Там десь за обрієм
Там за деревами
Роки промайнуть
Ніби кілька секунд
І мить застигне навічно
Вкриваючись мохом і листям
І колесо часу припинить
Свій оберт
Стрімкою стрілою розколить
Той світ, що люд колись знав...