Сльози, що квітки
Ллються від нудьги
Я, власне, міг би і піти
Жити без жодної думки
То як же біль не ззовні
З часом наче рефлекс
То як же цьому болю
З часом надати сенс
Надати
Сенс
Власну стіну з люті до себе
Жалю й гаремів я зведу
Тіло і душу брудом Геєнни
З вірою у себе я заллю
Дух без мети
Без мети
Без мети
І без сну
Тож як знайти
Як знайти
Трохи сил
Наяву
Чи бути ще модно
Моральним уродом
Чи дійсно існує мораль та, про котру
Бубонять і блеють ці дивні істоти
З питань не сміливих
Чи дійсно я можу
Жити
Можу жити
В морі сузірь
Всіх марних мрій
Хвилі накриють потіком подій
Мрій
Віра сліпа
Правда німа
Зваблює, збуджує легким буттям
Вірь
Сенсу нема
Добра і зла
Живи як хочеш безсенсне життя
Згинь
Знати б куди
Дітись мені
Жити, не жити, чи як, чи коли
Спи
Можна заснути