Не обпікай душі прозрінням
Осінніх яблунь-породіль
В любові вільному падінні
Лечу в кленову заметіль
У золоту метіль кохання
В медову хуртовину слів
Ти - небеса мої останні
І синь моїх похмурих днів
Не сповивай душі обманом -
Багаттям осінь не зігріть
В падінні вільному кохання
Нам не судилося згоріть!
Не сповивай душі обманом -
Багаттям осінь не зігріть
В падінні вільному коханий
Лиш зорям суджено горіть